Сьогодні в нашому коледжі відбулася особлива подія — лінійка-реквієм. Тиша в залі була глибшою за слова, а кожен погляд — сповнений пам’яті, болю й вдячності.
Першим до присутніх звернувся директор коледжу — Віталій Палій. У його словах звучала не лише офіційність, а й щире людське переживання. Він говорив про ціну свободи, про відповідальність кожного з нас пам’ятати й бути гідними подвигу тих, хто боронить Україну.
Особливо зворушливою стала зустріч із гостем заходу — капеланом ЗСУ Володимир Кручінін. Його слова йшли від серця — про віру, яка тримає навіть у найтемніші моменти, про силу молитви на передовій, про надію, що народжується попри втрати. Це були не просто розповіді — це були живі свідчення війни, мужності й духовної підтримки наших воїнів.
Проникливим акордом лінійки стали авторські вірші поетеси, психолога коледжу — Євгенія Юрченко. Кожен рядок торкався душі. У її поезії звучали і біль матерів, і шепіт молитви, і світла пам’ять про тих, хто вже не повернеться додому. Слова лягали просто на серце, залишаючи після себе тремку тишу.
Особливої глибини заходу додав музичний супровід у виконанні студентки Музичного фахового коледжу ім.В.Костенка Катерини . Проникливі звуки скрипки ніби говорили без слів — про втрати і надію, про сум і незламність. Музика огортала залу, єднала присутніх у спільному відчутті пам’яті та світлої скорботи.
Ця лінійка-реквієм стала не просто заходом — вона стала моментом єднання. Єднання в скорботі, у вдячності, у вірі. Ми згадали тих, хто віддав життя за Україну. Ми подякували тим, хто сьогодні стоїть на її захисті. І вкотре усвідомили: пам’ять — це не лише про минуле. Це про нашу силу бути гідними.
