ЯК ДІТИ РІЗНОГО ВІКУ РЕАГУЮТЬ НА СТРЕС І СПРИЙМАЮТЬ КРИЗОВУ СИТУАЦІЮ
Діти 0-3 років: у цьому віці діти відчувають дратівливість, плачуть, можуть виявляти надокучливе чи агресивне поведення та боятися незрозумілих звуків, криків, різких рухів і потребують фізичної близькості батьків. Тому їм насамперед потрібно забезпечити присутність батьків та їхній тактильний контакт.
Діти 4-6 років: часто відчувають безпорадність та безсилля, страх розлуки, у своїх іграх можуть відбивати аспекти ситуації, відмовлятися визнавати ситуацію та заглиблюватися в собі та не бажати спілкуватися з однолітками та дорослими. Вони потребують насамперед безпеки, тому батькам слід заспокоїти дитину, що і вона, і самі батьки у безпеці.
Діти 7-10 років: можуть відчувати вину, неспроможність, злість, фантазії, у яких дитина бачить собі “рятувальником”, “зацикленістю” на подробицях події. Дитина боїться втратити звичайне та боїться смерті, досить добре розуміє загрозу, може переживати страх і думає про майбутнє. Тому батькам потрібно обговорювати з дитиною події та переживання та забезпечити їй безпеку та звичний спосіб життя (ігри, спілкування з друзями тощо).
Діти 11-13 років: відчувають дратівливість, страх, депресію, можуть поводитися агресивно та не приймати правил. Вони бояться втратити життя, близьких, будинок, звичний спосіб життя. У цьому віці діти розуміють, що відбувається, прогнозують майбутнє, але мінімальний власний досвід викликає тривожність. Батькам можна відкрито говорити про свої переживання, страхи та допомагати дітям відтворювати соціальні зв’язки.
Діти 14-18 років: виявляють небезпечну поведінку, можливі спроби самогубства, реакції, що нагадують реакції дорослих. Боятися втратити собі, своє місце, життя, близьких. Можуть радикально сприймати ситуацію, адже підліток тільки стає на ноги, а звичний світ зруйнувався. У цьому віці дорослим важливо не заохочувати підлітка брати на собі роль дорослого. З підлітком слід ділитися досвідом, розмовляти, допомагати знизити емоційне напруження, дати можливість бути природним зі своїми переживаннями.
Психологи звертають увагу, що практично у всіх дітей, особливо молодших, зараз спостерігається певний регрес – діти капризують, не виконують домовленості, втрачають деякі навички. Це абсолютно нормально, і в цій ситуації батькам не треба лякатися такої поведінки дітей. Насамперед дорослим потрібно забезпечити “завдання виживання” – заспокоїти дитину тощо. При нормалізації розумів можна буде працювати над відновленням, а дещо повернутись саме собою.
Якщо спілкуєтеся з підлітком – також дуже важливо навчати його, де шукати перевірену інформацію, та ділитися джерелами для її пошуку. Адже, як пояснює психологіня, під впливом стресу підліткам, які зазвичай гарно знаходять інформацію в Інтернеті, зараз важко знайти перевірену інформацію про все, що відбувається та зрозуміти ситуацію, оскільки емоції відключили неокортекс (ту частину мозку, яка “відповідає” за логіку).
2. ДЕМОНСТРУЙТЕ НАДІЙНІСТЬ
Взрослому потрібно продемонструвати надійність: варто сказати дитині, що ви зробите все, щоб захистити себе і її від опасности, і що наша армія на варті та дасть відсіч. Для дитини до підліткового віку свої слова про захист і безпеку можна підкріпити обіймами. Підлітки ж, наоборот, можуть сприймати обійми як слабкість.
3. ОБГОВОРЮЙТЕ З ДИТИНОМ ПРАВИЛА “ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ”
Слід пояснити дитині , що зараз дуже важливо слухатися старших – вчителя, батька, маму, не сперечатися з дорослими та слідувати за тим, хто відповідальний за безпеку.
Також домовтеся та навчіть дитину, де вона може зустрітися з вами чи іншими родичами, де переховуватися, якщо буде втрачено мобільний зв’язок.
4. ГРАЙТЕ ІГРИ, ВИКОНУЙТЕ З ДИТИНОМ ЗАСПОКІЙЛИВІ ВПРАВИ
Дитяча психологіня Світлана Ройз звертає увагу, що під час стресу ігри дітей можуть бути трохи “регресивними”, тобто старші діти можуть знову грати в ігри для малечі. Можна ліпити з пластиліну, окреслити навколо себе коло безпеки з нитки, рвати на дрібні куски папір, «видихнути хмаринку» (уявити, що вдихнули хмаринку і видихнути її зі звуком, можна з грозою і блискавкою, тупотіти при цьому ногами) тощо. Також можна грати настільні ігри, малювати, грати у слова, ігри в телефоні, в яких залучено просторове сприйняття (наприклад, Тетріс).
Докладний перелік ігор в укритті, які рекомендує психологіня, можна прочитати тут.
5. ВИКОНУЙТЕ ВПРАВИ ПРИ ПАНІЧНІЙ АТАЦІ
Міжнародний фонд ЮНІСЕФ на своїй Фейсбук-сторінці опублікував поради Світлани Ройз , як діяти при панічній атаці.
Ви та ваша дитина можете робити такі вправи на вибір:
- покласти руку на живіт, приблизно на 3 пальці нижче за сонячне сплетіння та постукати по цьому місцю
- потерти кінчик носа
- натиснути не сильно на очні яблука з двох боків
- якщо є, де лягти, – лягти на спину і зробити рухи ногами, як на велосипеді
- сконцентруватися на диханні – одну руку скласти, як човен і накрити нею губи, іншу руку – покласти на живіт. Видих – рука йде вниз до грудей, вдих – рука підіймається до рота
- змащувати губи, полоскати рот водою
- витягувати якомога далі мову – ніби намагаючись торкнутися грудної клітки
- подивитись вправо, не повертаючи голови, – якомога далі на 15-20 секунд, потім перевести погляд прямо, потім подивитись вліво – якомога далі, потім знову прямо
- розтерти тіло
- розтерти точку між підмізинним (четвертим) пальцем та мізинцем – там знаходиться точка паніки
- покласти руки на ребра, відчути, як вони при диханні розширюються, підіймаються
- розтерти руки, прикласти до нірок.
Світлана Ройз пояснює , що під час звуку сирен у дитини в особливому навантаженні перебуває аудіальний канал сприймання, тому його потрібно чимось “зайняти”. Для цього можна співати хором, горланити кричалки проти утіпутіна та російської армії, слухати у навушниках аудіоказки та музыку, взяти з собою гітару та влаштувати для всіх концерт.
7. ЩЕ КІЛЬКА МОВ, ЯК МОЖНА ПОВЕРНУТИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДИТИНІ
- Обіймайте дитину, шутайте з нею.
- Поїти дитину теплими напитками, годуйте її чимось смачненьким.
- Виконуйте разом із дитиною рутинні справи.
- Вмикайте мультики, серіали, розповідайте казки, історії, читайте дітям уголос.
Психолог Світлана Ройз пише, що необхідно пояснити дитині складність ситуації, пояснити, що сталося те, чого ми боялися, тому важливо бути зібраними та допомагати одне одному.
9. ДОВІРТЕ ДИТИНІ ПОСИЛЬНЕ ДЛЯ НЕЇ ВІДПОВІДАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
Світлана Ройз радить покласти на дитину відповідальність, яка їй до снаги – наприклад, доручити дитині завдання слідкувати за іграшкою.
Наші психологи також рекомендують доручити дитині певну функцію чи роль. Наприклад, можна попросити дитину створити казку про якогось персонажа, уявити себе журналістом та провести репортаж із події тощо.
Прийом відповідального завдання, ролі чи функції можна застосовувати і для саморегуляції дорослих.
10. ДОЗВОЛЯЙТЕ ДИТИНІ ВИВІЛЬНЯТИ НЕНАВИСТЬ ТА ЗЛІСТЬ
Психолог Вікторія Горбунова пояснює , що зараз і для дорослих, і для дітей виявляти злість – це здорова реакція. Тому дорослим потрібно дозволяти собі і близьким, зокрема дітям, це робити. Це варто робити в ігровій формі. Можна застосовувати гру «Злий бобер» (придумати злу тваринку і поводитися так, як, на нашу думку, може собі вести ця тваринка. Потім перетворитися на доброго тваринку. Потім – на людину) або кричати в “мішечок для криків” або стаканчик. Але після вивільнення ненависті та злості слід перемкнутися на щось добре і позитивне: на обійми, теплий чай, добрі слова одне одному.
Сльози та плач – теж нормально у цій ситуації, тому дайте дитині виплакатися. Після емоційного вивільнення дитині буде легше заснути.